Кресто-Воздвиженский храм г. Винницы | Школа – сад Св. Николая

ієрей Назарій Давидовський

У Вінницькій єпархії вдруге звершено Чин моління за святі ікони

20 березня, у Неділю Торжества Православ’я, після вечірнього богослужіння у Спасо-Преображенському кафедральному соборі митрополит Вінницький і Барський Симеон разом із духовенством звершив Чин моління за святі ікони. Цей чин з благословення архієрея звершувався й у інших храмах м. Вінниці, а також у храмах деяких районних центрів. Чин моління за святі ікони, написаний 94 роки тому священномучеником Інокентієм, архієпископом Вінницьким, був вдруге відслужений у Вінницькій єпархії.
Про існування цього маловідомого Чину митрополита Симеона у 2015 році повідомив керівник історичного відділу Вінницької єпархії ієрей Назарій Давидовський, який займався духовною спадщиною священномученика Інокентія (Тихонова).

Детальніше

Быть матушкой

Среди многих путей послужить Господу простых и легких, как известно, нет. Не всякому хватает сил и веры на монашеское самоотречение. Но и стать хорошей матушкой – верной спутницей и помощницей служителя Христова – задача высшего уровня сложности. 33 года назад пошла под венец с будущим священником Агафангелом Валентина Давидовская. Сейчас в их семье трое взрослых детей – все они, как и родители, получили музыкальное образование. Сын Назарий уже стал иереем и вместе с отцом служит в храме Вознесения Господнего в Виннице. Может ли быть счастливым брак, где будущие супруги виделись до него считанные разы?.. От чего отказываются будущие матушки? Как жить, если у мужа нет ни сил, ни времени на семью?
Отец Агафангел и матушка Валентина с детьми
 

Детальнее

Острів Феофіла

OstrovЯ гадаю, що більшість наших читачів все ж таки хоч раз, але бачила фільм Павла Лунгіна «Острів», у головній ролі з Петром Мамоновим. Сентиментально-сакральна історія, викладена у картині, не залишила осторонь журі багатьох міжнародних кінофестивалів, а особливо пересічного глядача, у серці якого відгукувались окремі моменти кінострічки. Проте, напевно мало кому відомо, що в основу фільму було покладено житіє преподобного Феофіла Київського, який віднедавна входить до Собору Вінницьких святих. Що спільного у преподобного з картиною і як він пов’язаний з нашим краєм, спробуємо дізнатись у даній публікації.

Згідно житія святого нам відомо, що Фома Горенківський народився у 1788 році, в селі Махнівка, Київської губернії, яке нині іменується Комсомольским і входить до складу Козятинського району, Вінницької області. Батько майбутнього подвижника Андрій був священиком місцевої церкви. Передання нам говорить, що після свого народження преподобний не хотів споживати материнське молоко, а сприймав лише пісну їжу (розварена морква та ріпа). Така дивна для раннього віку поведінка поселила в серці його матері певні сумніви, яка вважала сина біснуватим, навіть називала упирем і зажадала смерті немовляті.

Спочатку Єфросинія, так звали матір Фоми, викликала до себе служницю і наказала їй, аби вона взяла немовля та потайки втопила його у річці. Служниця довго відмовлялась, та все ж зважилась на такий гріх. Коли вона піднесла хлопчика до річки, то перехрестила його і кинула у воду. Але, дитятко мило спало, вода його понесла наче на човні й винесла до берегу. Підійшовши до дитини вона взяла його, пішла до греблі і знову скинула у ріку. Проте і цього разу він лишився не ушкодженим. Побачивши чудо, дівчина прийшла з Фомою до матері і розповіла про все, що бачила.

Детальніше

Вінницько-Рожецька ікона Божої Матері

Вінницько-Рожецька ікона Божої Матері

Вінницько-Рожецька ікона Божої Матері

Вінницько-Рожецька ікона – старовинний Подільський образ Божої Матері, котрий був реконструйований співробітником історичного відділу Вінницької єпархії Ростиславом Моцпаном.

Так історично склалось, що історія цього чудотворного образу малодосліджена й до нашого часу у ній залишається чимало білих плям. Проте, слід відзначити, що наприкінці ХІХ та на початку ХХ століття інтерес до ікони був проявлений через публікацію кількох досліджень місцевих краєзнавців у Подільських єпархіальних відомостях та окремо виданій брошурі. Також варто зауважити, що й до наших днів дійшло, як мінімум, два списки цього чудотворного образу, які свідчать про його шанування в народній свідомості, а також дореволюційне фото самої ікони, яка, на жаль, безвісно зникла.

Історія образу безпосередньо пов’язана з існуванням на території Вінницької області двох монастирів: Микулинського та Рожецького. Іще у XVI столітті на півострові, котрий омивається річкою Згар, існував Микулинський чоловічий монастир. Як пише у своєму дослідженні протоієрей Іоанн Шипович, в той час місцевість сіл Почапинці, Якушинці, Ріжок, Микулинці, Борок (в XVI ст. – Боров), була вкрита щільними лісами.

Перша писемна згадка про Микулинці датується 1431 роком, де говориться про те, що Микулинці, Ріжок та іще три села були подаровані діду тодішнього микулинського володаря Карпа Івановича Микулинського, брацлавському землянину Богдану Микулинському. Як припускає Молчановський ця подія могла статись в  кінці XIV століття, тобто раніше.

На відміну від історії населеного пункту, точної інформації щодо появи Микулинської обителі не збереглось. Іще наприкінці XIX століття відомий дослідник Поділля протоієрей Іоанн Шипович писав: «в середовищі микулинських селян збереглися перекази про Рожецький і Микулинський монастирі та Микулинці. Селяни охоче розповідають їх, не повідомляючи на жаль, хронологічних даних, а тільки зауважуючи: «це Було давно, розказували діди, а це було дуже давно, бог знає коли: і діди наші не пам’ятають, від кого пішла про цім поголоска». За цим переказом, на Микулинці та Ріжок часто «набігала орда», «брала людей» і «гнала в полон».

Детальніше

Відбулася зустріч митрополита Симеона з представниками старовинного польського роду Грохольських

Зустріч відбулася у Спасо-Преображенському кафедральному соборі, колишньому домініканському монастирі, який був побудований у 1758 р. з ініціативи та на кошти брацлавського судді Міхала Грохольського. Його нащадок Генріх Грохольський, який цікавиться історією свого старовинного роду, що відігравав помітну роль в житті подільського краю у XVIII-XIX століттях, вже відвідував Вінницю і зокрема Преображенський собор, у крипті якого (нинішньому храмі святи Косьми і Даміана) була родова усипальниця роду Грохольських. Цього разу із Генріхом до Вінниці прибули його батьки Анна і Петр Грохольські, а також дружина Майя. 18 квітня відбулася зустріч із ними митрополита Вінницького і Барського Симеона.
Польські гості одразу відзначили красу храму, який відреставрований ззовні і всередині, та церковних приміщень, які, не дивлячись на свій солідний вік, завдяки проведеним у останні роки ремонтам, зараз перебувають у чудовому стані,. У свою чергу митрополит Симеон ознайомив співрозмовників із сучасним життям православної громади Преображенського собору, яка займається активною духовною, культурно і просвітницькою діяльністю. На підтвердження цих слів владики дитячо-молодіжний хор собору, який проводив свою чергову репетицію, дав імпровізований міні-концерт для польських гостей.

Детальніше

Наймолодший священик Вінниччини – син та онук священиків — отець Назарій Давидовський

Тієї неділі в храмах Вінниччини відбулись небувалі до цього богослужіння. Люди йшли до церков із власними найдорожчими іконами. Та мало хто знає, що саме чин моління на святі ікони відновив наш наймолодший священик Назарій, син та внук цілого родоводу отців Давидовських. Цей чин був складений священномучеником вінницьким Інокентієм.

   Зараз Назар працює над дослідженням біографії архієпископа вінницького Симона, щоб також віднести його до лику священномучеників. 12 святих – вихідці з Вінниччини.

   У Вінниці мешкає друге і третє покоління священиків УПЦ Давидовських. Старший брат — протоієрей Агафангел, настоятель Воскресенського храму, який із парафіянами відбудовує зруйновану перлину Вінниці на місці підірваного більшовиками та на братських могилах безневинно розстріляних НКВС у 1943 році. Молодший брат — протоієрей Миколай — усе своє життя віддає новому Хрестовоздвиженському храму та школі-саду св. Миколая на Вишеньці. Навіть нецерковним людям родина відома своєю співучістю в особі сім’ї о. Агафангела, його матушки та доньки Злати, переможниці багатьох конкурсів. Талант самого отця Агафангела цього року визнали навіть у Польщі, де він виступав на міжнародному Різдвяному фестивалі з дитячим хором з нашого Спасо-Преображенського собору. За кордоном вінницького батюшку назвали «великим оперним співаком». Третє покоління родової гілки священиків Давидовських уособлює поки що тільки син о. Агафангела — ієрей Назарій.

Детальніше

Запис телепередачі “Екватор дня”. Тема обговорення: “Великий піст”

EfirПропонуємо до вашої уваги запис телепередачі “Екватор дня”. Тема обговорення: “Великий піст”. Гості стдії голова історичного відділу Вінницької єпархії ієерей Назарій Давидовський та священик Хрестовоздвиженського храму протоієрей Вячеслав Буданевич розкажуть про Великий піст, його особливості та відмінності від інших постів, а також дадуть відповіді на запитання телеглядачів.

Вперше в Україні у Вінницькій єпархії було звершено Чин моління за святі ікони

1 березня, у Неділю Торжества Православ’я, після вечірнього богослужіння у Спасо-Преображенському кафедральному соборі митрополит Вінницький і Барський Симеон разом із духовенством звершив Чин моління за святі ікони. Цей чин з благословення архієрея звершувався й у інших храмах м. Вінниці: у Богоявленському, Свято-Вознесенському та у храмі святого великомученика Димитрія, у Свято-Троїцькому Браїлівському жіночому монастирі, а також у храмах деяких районних центрів. Чин моління за святі ікони, написаний 93 роки тому священномучеником Інокентієм, архієпископом Вінницьким, був вперше відслужений у Вінницькій єпархії і загалом в Україні.
Про існування цього маловідомого Чину митрополита Симеона повідомив керівник історичного відділу Вінницької єпархії ієрей Назарій Давидовський, який займався духовною спадщиною священномученика Інокентія (Тихонова).

Детальніше

У Вінницькій єпархії вперше звершено Чин моління за святі ікони

Нещодавно силами історичного відділу Вінницької єпархії було електронізовано та запропоновано до звершення «Чин моління за святі ікони», створений священомучеником Інокентієм (Тихоновим). Дане священнодійство було написане архіпастирем у 1922 році. Саме тоді з благословення священномученика Веніаміна (Казанського) його звершили в трьох храмах Санкт-Петербургу.

Сьогодні, 1 березня 2014 року, у Вознесенському храмі міста Вінниці було звершено цей чин. Ще до початку Божественної літургії парафіяни принесли з дому особливо шановані ними ікони. Їх розмістили на кількох спеціально приготовлених столах. Після заамвоної молитви було звершено вказане священнодійство, під час якого храм та принесені ікони окропили святою водою та виголосили особливо молитву за святині.

По закінченні богослужіння настоятель храму протоієрей Агафангел Давидовський з Хрестом в руках виголосив відпуст, до нього підійшов ієрей Назарій Давидовський з іконою Спасителя. Батюшки поцілували ікони один у одного та привітались вітанням: «Христос посеред нас! І є, і буде!». За ними йшли паламарі, один з них тримав ікону Богородиці, а другий священномученика Інокентія – автора моління. Вони так само вітались із пресвітерами та ставали в ряд один, за одним. Після чого вибудувався живий потік із парафіян, котрі йдучи з вітанням тримали в руках власні святині.

Детальніше

Подписаться на обновления сайта