Кресто-Воздвиженский храм г. Винницы | Школа – сад Св. Николая

прот. Олександр

Проповідь прот. Олександра (05.04.2015)

oAleksandrНаближалося  свято  Іудейської  Паски.  В  столиці  було  дуже  багато  людей – зі  всіх  кінців Палестини  прийшов  народ  в  Єрусалим.  Люди  раділи  і  кричали,  дивлячись  на  Єлеонську  гору – котра  була  самою  високою  з  тих,  що  були  навколо  міста.  Вони  немов  очікували  чогось. Але  на  що  вони  чекали?  Чому  раділи?  Народ  очікував, коли  у  місто  ввійде  Христос!   

Спаситель  і  раніше  бував  у  Єрусалимі,  але  ніколи  Його  не  зустрічали  з  такою  радістю.  Чому?  Ви  напевно  пам*ятаєте, яке  вражаюче  диво  створив  напередодні  Христос  у  селищі  Віфанія.  Він  воскресив  Лазаря, який  уже  чотири  доби  лежав  у  могилі.  Звістка  про  це  диво  дуже  скоро  розповсюдилась, а  потім  народ  дізнався,  що  Великий  Чудотворець  йде  до  Єрусалиму.  І  люди  вийшли  назустріч  привітати  Його!

Спаситель  наказав  Своїм  учням  привести  Йому  молодого  віслюка  і  покрити  його  своєю  одежею.  І  ось  так,  в*їхав  Христос  до  величавої  Іудейської  столиці.  Його  оточили  учні,  натовп  навкруги  щиро  радів  і  святкував,  а  Він  немов  не  бачив  і  не  чув  тих  радощів.  Дивлячись  на  Єрусалим,  на  цей  натовп  людей,  Христос  заплакав.  «Єрусалим, Єрусалим! – сказав  Він, – якби  хоч  в  цей  день  ти  зрозумів, що  служить  твоєму  спасінню!  Ти  тепер  цього  не  бачиш, але  прийде  день  і  час,  коли  обступлять  тебе  вороги,  зруйнують,  знищать  і  не  залишать  камінця  на  камені  за  те,  що  ти  не   розпізнав  того  часу,  коли  до  тебе  завітав  Господь…» 

Чому  Він  говорив  ці  слова  посеред  такого  торжества?  Тому  що, все  це  торжество, всі  ці  радощі  народу  були  побудовані  на  непорозумінні  і  на  повному  нерозумінні.  Люди  мали  надію,  що  Христос  вступить  до  Єрусалиму  і  візьме  у  Свої  руки   земну  владу.  Вони  чекали  великого  і  могутнього  царя,  який  звільнив  би  Ізраїльський  народ  від  володарювання  над  ними  римлян.  А  Господь  в  цей  час  йшов  на  добровільні  приниження  та  страждання.

І  тепер,  як  і  більше  двох  тисяч  років  тому, Господь  іде  до  всіх  нас,  ким  би  ми  не  були  і  де  би  не  знаходились.  Нам  же,  дорогі  брати  і  сестри, треба  прикласти  всі  свої  зусилля  не  бути  такими  змінними  і  не  постійними,  як  Єрусалимський  натовп.

Ми  з  вами  розуміємо,  чому  під  час  свята  Входу  Господнього  в  Єрусалим,  тримаємо  в  руках  своїх  гілочки  верби. Тому  що,  в  наших  з  вами  краях  немає  пальм.  А  верба  –  єдина  рослина, яка  прокидається  до  життя  в  таку  ранню   весняну  пору.  Вона  розцвітає  раніше  всіх  інших  дерев.  Тому  верба  для  нас – це  символ  перемоги  життя  над  смертю, і  пошана  їй  особлива! , ім*ям, яке  вона  носить,  названо  одне  із  великих  свят,  а  саме  Вербна  неділя,  з  яким  щиро  всіх  нас  і  вітаю. Амінь.  

 

Проповідь прот. Олександра (Лк. 10.25-37)

прот. Олександр

прот. Олександр

Святе  Письмо  навчає  людину  всьому  доброму  і  святому.  Воно  благодійно  впливає  на  наші  почуття, бажання  і  запити.  Св. Письмо  навчає  любові  до  Бога  і  до  ближнього.

Ось  так,  один  законник,  про  якого  ми  щойно  чули  із  Евагельського  читання, підійшов  до  Христа  і  запитав : «А  хто  мій  ближній?». У  теперішній  вік  важко  розібратися,  хто  для  нас  ближній, важко  не  тому, що  вік  поганий, а  тому, що  ми,  котрі  живемо  у  цей  вік, погані. Ми  готові  скоріше  проявити  любов  до  дальніх  наших, бо  хто  подалі  від  нас, тих  легше  любити, легше  і  турбуватися   про  них  на  відстані.  Людство  на  землі,  за  різними  причинами,  розділено  тепер. Це  ще  більше  ускладнює  відповісти  на  питання : хто  ж  ближній  мій?.

Детальніше

Подписаться на обновления сайта