Кресто-Воздвиженский храм г. Винницы | Школа – сад Св. Николая

Спільна діяльність і узгодженість дій учителя, учня та батьків – запорука успіху

Панчук Анатолий Митрофанович

Панчук Анатолий Митрофанович

Мій педагогічний стаж становить  понад 45 років.  Увесь час праці на посаді вчителя, керівника навчально-виховного закладу – це час постійного пошуку методів і прийомів, форм і засобів передачі інформації, вироблення навиків уваги, зосередженості, терпіння, сміливості й  інтелектуальної  чесності, вміння переборювати труднощі, а не уникати їх. Постійно намагання зберігати баланс в пошуку ефективної передачі знань, культури і мудрості, у скеруванні учнів у чарівний світ знань, у який самостійно (навіть при найактивнішому старанні сім’ї!) важко увійти, а ще важче в ньому адаптуватися, відшукати своє особисте місце.   Маю повне усвідомлення того, що вчитель для учнів є зразком.  Його дії, вчинки, спосіб життя знаходять  відображення в його вихованцях.

Уважаю, що сьогодні кожен учитель має володіти рядом характеристик:

  • постійно формувати і вдосконалювати свої моральні  якості на засадах тисячолітньої духовної і культурної традицій свого народу;
  • мати хорошу фахову та методичну підготовку;
  • добре серце і світлий розум;
  • представляти  учням класику свого предмета як останній   найважливіший внесок до нього;
  • знаходити сильні сторони кожного учня і допомагати їм їх реалізовувати;
  • щиро піклуватися за своїх вихованців;
  • дбати про свій авторитет серед учнів, батьків, громадськості, колег;
  • ефективно використовувати похвалу та конструктивну критику;
  • чітко визначати свої очікування;
  • бути толерантним і разом з тим вимогливим;
  • розуміти і рахуватися з потребами та побажаннями своїх вихованців, колег;
  • пам’ятати, що кожний день – це світ, який чекає свого народження.

На фоні глибокої духовної кризи в нашій країні гостро постала проблема духовно-морального виховання всіх верств населення, а в першу чергу  дітей. Саме з цієї причини  школа святого Миколая  у 2015 році стала учасником Всеукраїнського експерименту з  проблеми «Формування ефективної моделі духовно-морального середовища для розвитку особистості».

При існуючому  державному стандарті освіти  в певній мірі реалізувати  поставлені  завдання  колективу  вдається за рахунок  уроків, позаурочних та позашкільних виховних заходів,  які є невичерпним джерелом духовності  і моралі, гуманізму і патріотизму.  А тому кожен урок, кожен захід   учителі  намагаються провести не таким, яким був попередній. А учнів на кожному етапі  навчально-виховного процесу прагнуть бачити своїми партнерами, але ніяк не однодумцями. Стараються переконати кожного в тому, що він особистість, як і вчитель, вихователь,  у котрого є лише відмінність у тому, що в  учителя є фахова підготовка, більший життєвий досвід, сформований світогляд, чіткіша громадянська позиція, а головне – бажання допомогти дитині, зрозуміти її, зорієнтувати на вдосконалення духовно – моральної сфери, взаємодії  зі світом, що оточує її, філософського підходу до проблеми сутності  і свободи людини, смерті і безсмертя , добра і  зла.

Кожен учитель закладу  дедалі більше переконується, що пізнання не повинно бути самоціллю, що воно є засобом, необхідним тільки в тому випадку, коли погоджується з принципом христоцентризму, гуманізму, але ніяк не дитино центризму.

З досвідом приходить впевненість, що  розглядати учня як об’єкт не тільки невірно, але й аморально, оскільки учень, який є особистістю, у принципі, не може бути об’єктом, на який направлений педагогічний вплив.  Займаючи визначене  відношення до цього впливу, учень завжди виступає як суб’єкт, навіть тоді, коли зовнішньо він повністю підпорядковується педагогу. Ось у чому полягає суть особистісно орієнтованого навчання та виховання  НВК.

Отже, завдання кожного вчителя, вихователя свою роботу будувати на принципі вільної особистості, який містить у собі цілеспрямоване формування в школяра здібностей бути суб’єктом власного життя, робити життєвий вибір  зі знанням справ; його наслідків  впливу на долі інших людей, брати на себе відповідальність за зроблений вільний вибір. Також провідною ідеєю кожного педагога має стати визнання дитини вищою цінністю виховання, активним суб’єктом навчального та виховного процесу. Визнання того, що кожна особистість унікальна, приводить до єдино вірного рішення – формувати і розвивати особистість, що визначається з одного боку соціокультурними цінностями (ідеалізованими зразками особистого і суспільного буття) , з іншого – соціокультурними нормами (правилами і стандартами особистого  і суспільного буття).

Плануючи та організовуючи свою діяльність педагоги закладу  постійно звертають увагу на ті зміни, які  відбуваються в суспільстві, освіті, в людських взаєминах, бо саме вони допомагають  чітко визначати   мету і шляхи досягнення її, а також бажані результати.

Ніхто не зможе заперечити, що основною і найбільш суттєвою ланкою в навчально-виховному процесі є урок. Саме тут  учителі мають можливість, як ніде, реалізувати  себе, проявити творчість, майстерність, хист, професійну досконалість, постійно перебуваючи  в пошуках  нового, прогресивного, нестандартного.

Але лише самі уроки, якими б ефективними вони не були,  не можуть повністю  задовольнити ні вчителя, ні учня.  Тут  виступає цілий арсенал позакласної та позашкільної діяльності педагога з дітьми та дорослими ( до вчителя початкової  школи особливі вимоги !). Саме тому  в  практичній діяльності педагогічного колективу стали традиційними предметні тижні, колективні відвідування театру, перегляди кіно – і телефільмів з наступним їх обговоренням,  зустрічі з  цікавими людьми, усні журнали і творчі звіти, конкурси і олімпіади, відвідування культових закладів та музеїв, краєзнавчі та фольклорно-етнографічні експедиції, тематичні вечори і екскурсії.

Проте  найвідповідальніша, найпочесніша роль у формуванні досконалої особистості належить родині, яка разом зі школою, суспільними інституціями, громадськістю здатна створити  унікальні  духовно-моральні  основи для розвитку (і саморозвитку!) особистості. Ми, дорослі, маємо стати вчителями і вихователями Любові. Тільки справжня, чиста, безкорисна любов може створити атмосферу, що виступає головним чинником впливу на дитину, її духовний розвиток.

Досвід переконує в тому, що сьогодні школа знаходиться на вірному шляху  у вирішенні  глобальної проблеми – формування та становлення  справжніх високодуховних та високоморальних  громадян  держави Україна.

Автор: Панчук А. М.